Одного разу на селі,
Коли вовки ще спали всі,
У дальній хаті, що в гаю,
Вкладали дітячко в люлю.
А люля, щоб ви знали всі,
Була у метрі від землі.
І увісні дитя оте
Було загірше від усе.
І якось, мабуть у суботу,
Коли усі йшли на роботу,
Дитя качалось у люлі
і впало нахрєн до землі.
Воно летіло небагато,
І впало, мабуть на кроватку,
Але дитячий чєрєпок
Не витримав отий шлєпок.
Розбилась нафіг голова
І спортилася психіка.
І розвивалось дитинча
Реально як тупе курча.
Воно вважало, що в житті
Йому кругом повинні всі.
Тому рослі як ідіот
І вирісло дібілом...вот.
Окремо напишу ессе
Про жарти що воно несе.
Скажу, що я в свойом житті
Не чув такой галімат’ї,
Його ущєрбний юморок
Не викликає посмішок.