Дневник — зеркало души

Одного разу на селі,
   Коли вовки ще спали всі,
   У дальній хаті, що в гаю,
   Вкладали дітячко в люлю.
   
   А люля, щоб ви знали всі,
   Була у метрі від землі.
   І увісні дитя оте
   Було загірше від усе.
   
   І якось, мабуть у суботу,
   Коли усі йшли на роботу,
   Дитя качалось у люлі
   і впало нахрєн до землі.
   
   Воно летіло небагато,
   І впало, мабуть на кроватку,
   Але дитячий чєрєпок
   Не витримав отий шлєпок.
   
   Розбилась нафіг голова
   І спортилася психіка.
   І розвивалось дитинча
   Реально як тупе курча.
   
   Воно вважало, що в житті
   Йому кругом повинні всі.
   Тому рослі як ідіот
   І вирісло дібілом...вот.
   
   Окремо напишу ессе
   Про жарти що воно несе.
   Скажу, що я в свойом житті
   Не чув такой галімат’ї,
   Його ущєрбний юморок
   Не викликає посмішок.